О, я тоже от этого стиха в восторге. Хотя сейчас, вспоминая школьную программу, тут же на ум приходит - " на майдані коло церкви церкви..."

Летик, мне еще иногда "Каменярі" вспоминается. Тоже прекраснейшая и сильнейшая вещь.

очень красиво ..

а мне последнее время всё чаще - пролог к поэме "Мойсей":
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
читать дальшеНевже тобі лиш те судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців? Йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться
І сила й м'якість, дотеп і потуга
І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання…

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом, —
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Очень красиво. И надрывно. Этого мы точно в школе не учили.
К слову, в городе у нас была всего одна школа, где велось обучение на украинском языке. Из двадцати четырех.
А язык преподавался всего два часа в неделю. Как и литература.

Laise, да? Хм... я не помню, учили ли мы... но ты-то намного моложе! А я сколько работаю - "Мойсей" всегда в программе был... Но это, конечно, уже постсоветская программа.
К слову, в городе у нас была всего одна школа, где велось обучение на украинском языке. Из двадцати четырех. аналогично. Где-то на ебенях у чёрта на куличках.
А язык преподавался всего два часа в неделю. Как и литература. у нас литература - один час. В старших классах языка не было совсем, литература - один час.

О, я еще "Энеиду" Котляревского помню. Кстати купила себе пару недель назад. Харьковчане переиздают всякую классику. И стоит недорого. Всего-то 15 гривен.

Laise, юморная вещь с глубоким подтекстом...
Всего-то 15 гривен. обалдеть Я думала, таких цен на книги уже не существует)

Подушечка, издательство "Фолио", Харьков, 2013 года издание. Мягкая обложка. Не карманный формат, но чуть меньше стандартного книжного.

Laise, всё равно... она иллюстрированная?

Laise, обожаю это стихотворение, еще со школы, знаю наизусть и частенько его вспоминаю на досуге))
А еще мне очень нравится вот это:

Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива, ніжна наречена..

Ну и дальше еще пару куплетов) Тоже очень любимое.

Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю, обожаю!

Подушечка, да, иллюстрированная. Рисунки черно-белые. Там вообще печать газетная практически. Но сам факт. Пытаются популяризовать литературу.

Messschieber, а этого я вообще не читала никогда (

Жаль(
Оно такое проникновенное, по другому и не скажешь.
Я обо многом передумала, читая его. Потому что, мне кажется, часто бывает так, как в этих строчках:
Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива, ніжна наречена...

А ти ішла поперед мене,
Моя струнка, солодка згубо,—
І я помітив, як ти грубо
Топтала колоски пшениці,
Що нахилились до землиці.
Немов траву безплідну, дику
Топтала і не чула крику
Тих колосочків. Без оглядки
Ти йшла собі, а в мене — згадки
Про те, як на чужому полі
Збирав я нишком колосочки
В поділ дитячої сорочки.
О, я хотів тобі сказати,
Що те колоссячко вусате —
То невсипущий труд мозільний,
То молодим калач весільний,
То для дітей пахуча булка,
То хліб, що матінка-гуцулка
З долівки вчила піднімати,
Як батька в руку, цілувати;
Та я змовчав. Я йшов покірно,
Бо я любив тебе надмірно,
Але мені тоді здалося,
Що то не золоте колосся,
Що то любов мою безмежну
Стоптали так необережно.

И ради любви люди готовы на все, даже причинить боль тем, кто до сих пор был самым близким и самым родным.
Колеса любви, одним словом((

Laise, ну, просто мы ж про Франка говорили, а это - Павлычко)
Messschieber, А ти ішла поперед мене,
Моя струнка, солодка згубо,—
І я помітив, як ти грубо
Топтала колоски пшениці,
Що нахилились до землиці.

Вариант 2 (оба авторские)
А ти ішла поперед мене,
Мов лань, хитаючись музично,
І я побачив, як ти звично,
Топтала колоски пшениці,
Що нахилились до землиці.

Я почему-то больше именно его люблю.

Подушечка, не слышала про второй, но он и правда прекрасен. Необычно читать другой вариант, когда первый так четко записался на подкорку

Струнка солодка згубо - роковое.
Вместо законов читаю Энеиду. Блин, работать надо )))